Роботу шукала для себе і для брата, він інвалід 3 групи, то ми точно знали, що зможе виїхати. І саме дівчатка Марисюка надіслали нам вакансію на вайбері про роботу в Гожелці на шоколадній фабриці. Менеджер Марія приємно спілкувалася, але більше часу ми все ж переписувалися. Запевнила що брат роботу потягне, бо в них на цьому підприємстві вже працює один чоловік який приїхав після початку війни і в якого теж є інвалідність. Перший тиждень був трохи тривожний в плані доїзду, до вго на кордоні були. Потім заселення. Хотіли нас аж на третій поверх будинку, ледь випросила на першому заселити. Робота мені була посильна. Братові було тяжко, вже навіть думав до хати їхати. Але все обійшлося, поговорили з бригадиром, перекинули на трохи інший процес. Правда я на старому лишилася, то на різних лініях стоїмо хоч і в одну зміну ходимо. Вже все ніби вирівнялося.